Завжди з великою любов’ю, романтично-захоплено Анатолій Васильович Попович розповідає про своє рідне село Коновку Кельменецького району Чернівецької області, в якому народився 1 січня 1945 року. Там пройшли його дитячі роки. Батьки Анатолія - Василь Іванович і Надія Андріївна - виростили п’ятеро дітей, усе своє життя трудились в колгоспі. Свою любов до праці передали дітям, виховували їх чесними, працьовитими, наполегливими. Батько мав гарний і сильний голос. Коли співав на одному кінці села, то чути було його на другому. Люди казали: то співає Василь Попович. Мати все життя співала в церковному хорі.
Дитинство дітей, що припало на повоєнні роки, було важким і холодним. Хіба що гріла батьківська любов і пісня. Вже у п’ятирічному віці хлопчині довелось пасти худобу. У школі, до якої пішов у 1952 році, Анатолій вчився наполегливо. Оскільки дітей у класах було мало, навчання проводилось у спарених класах. Так що із задоволенням слухав ще й те, що вивчали третьокласники. Надалі освіту здобував у Ленківській середній школі, щоденно долаючи п’ятикілометровий шлях до неї і стільки ж у зворотньому, додому.
Трудову діяльність розпочав ще з малих років: скрутний час примушував заробляти на хліб. Під час літніх канікул у жнива на збиранні зерна працював погоничем коней, заробляючи за сезон пуд зерна. Труднощі Анатолія не лякали, бо слухаючи пісні селян, які звучали довкола, забував про все на світі.
Підлітком із великим задоволенням ходив на Різдво і Новий рік з однолітками колядувати, щедрувати, віншувати односельчан зі святами. Анатолій ріс працьовитим, вдома доглядав за худобою, кролями, справлявся по господарству. За старанну працю батьки подарували йому баян, бо помітили потяг до музики. На той час музичних шкіл не було навіть у районному центрі, тому грою на баяні оволодів самотужки. Результати самоосвіти не забарилися, дуже скоро він став незмінним учасником художньої самодіяльності. На все життя запам’ятав свій перший виступ на сцені сільського клубу, де він виконував пісню буковинського композитора Степана Сабадаша "Марічка”, яка на той час вже набула широкої популярності.
Перші кроки на педагогічній ниві Анатолій Васильович зробив у Коновській восьмирічці, куди у 1965 році пішов працювати вчителем музики і креслення. Крім викладання, він створив жіночий квартет, сільський хор, до якого входили переважно вчителі. За третє місце у районному огляді художньої самодіяльності колектив під керівництвом молодого вчителя був нагороджений комплектом українських народних інструментів.
Але юнак не заспокоюється на досягнутому і наступного року вступає на народний відділ Чернівецького культурно-освітнього училища. Тут він навчається в класі баяна прекрасного педагога В. Гребенюка. Зі своїм однокурсником Іваном Лукащуком грав у дуеті. У їхньому репертуарі були майже усі популярні твори в обробці А. Шалаєва, з якими не раз виступали на Чернівецькому радіо і телебаченні.
Після закінчення училища їде працювати за направленням художнім керівником у Будинок культури с. Росошани Кельменецького району. Колективи художньої самодіяльності під його керівництвом завжди виступали з великим успіхом і не раз ставали переможцями районних і обласних оглядів художньої самодіяльності.
У 1970 р. Анатолій Попович, успішно витримавши вступні випробування, стає студентом музично-педагогічного факультету Кам’янець-Подільського держаного педагогічного інституту. Його творча робота підсилюється навчанням. Тут він збагачує свої знання з основного музичного інструменту, гармонії, сольфеджіо, диригування та інших музичних дисциплін, що сприяло становленню його як професійного музиканта та педагога. Після навчання в інституті у 1975 році Анатолію Васильовичу пропонують роботу на кафедрі музики. Маючи значний педагогічний досвід зі школи, досвід роботи з художніми колективами, він успішно працює в інституті, вдосконалює виконавську майстерність, бере активну участь у концертній діяльності. У складі ансамблю троїстих музик під керівництвом Олексія Беца виступав у містах України, Латвії, Росії, Болгарії, Іспанії та п’яти країнах західної Африки.
Уже понад 4О років Анатолій Васильович працює викладачем згаданого навчального закладу і понад 20 - музичним керівником у дитячому дошкільному навчальному закладі № 30. Педагогічна робота із молоддю та вихованцями дитячого садочка тісно переплелися. Практика роботи зі студентами, які готуються до майбутньої роботи з дітьми, свідчила про дефіцит сучасної дитячої пісні, а педагогічна робота із вихованцями дитячого садка надихала на творчість. Так з’явились пісні для дітей, які апробувалися у дитячому колективі. На думку Анатолія Васильовича, писати музику для дітей не так просто: потрібно шукати тексти, які були б близькими дитячому розумінню і сприйманню. Крім цього, музика має бути не лише розважальною, а й такою, що формує естетичний смак дітей. Саме такими критеріями керується Анатолій Васильович при створенні пісень. їх зміст найрізноманітніший. Так, пісня "Сонечко” (сл. Г. Манчуляк) присвячена 15-річчю дитячого закладу, в якому працює автор музики. Діти виконують її із великим задоволенням, вона життєрадісна, святкова, піднесена. Ця пісня-гімн стала гордістю дошкільнят, бо вони співають про свій улюблений дитячий садочок. Пісня-гра "Ходить баба снігова” (сл. Є. Гуцала) вже завоювала популярність у багатьох дитячих садках міста. Невеличкі фрази пісні, які чергуються з паузами, діалог із сніговою бабою дозволяють дітям вільно, без напруження співати, одночасно виконуючи відповідні рухи під музику. Ця пісня-гра настільки захоплює дітей, що вони невимушено і завжди з великим бажанням виконують її. А програш, який виконується хроматичним ходом у низхідному і висхідному рухах мелодії, створює враження "справжньої заметілі”. Виконання синкопованого ритму в окремих піснях надає їм "сучасності” і деякої "складності”, але поетичні тексти і жартівливий характер музики допомагають легко подолати ці труднощі. Виконуючи такі пісні діти відчувають себе справжніми артистами.
У процесі спілкування і роботи з дітьми в Анатолія Поповича з’явилася низка пісень для дітей молодшого шкільного віку, серед них "До школи” (сл. М. Чепурної), "Мала українка" (сл. Ю. Шкрумеляк), "Свята ніч” (сл. Р. Завадовича) та ін. А пісня "До школи” увійшла до збірки "100 кращих пісень для дітей” (Київ, 2001 р.).
Музично-творча діяльність Анатолія Васильовича не обмежується лише піснями для дітей. Репертуар для дорослих виконавців представлений творами: "Ода Кам’янцю” (сл. О. Трофанчука), "Дана” (сл. Н. Матейцевої), "До пісні” (сл. В. Матвієнка), "Рідна хата” (сл. М. Воньо) та ін.
У 2003 р. відбувся творчий звіт А. Поповича, присвячений 25-річчю його творчої діяльності, а також презентація репертуарного збірника його авторських творів для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку "Кольорова веселочка”. Вихованці дитячого дошкільного навчального закладу, студенти університету з успіхом представляли твори свого педагога-музиканта.
За успіхи у педагогічно-творчій роботі, за багаторічну сумлінну працю і особистий внесок у справу навчання та виховання молоді Анатолій Васильович Попович нагороджений почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.
«Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike»