| Головна » Статті » Мої статті |
МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА К.СТЕЦЕНКА
| Серед прогресивних діячів української демократичної культури початку XX століття визначне місце займає постать видатного композитора Кирила Григоровича Стеценка (1882-1922). Протягом свого творчого шляху Стеценко неухильно і послідовно дотримувався принципів народності і реалізму, у своїх творах він був виразником вікових прагнень українського народу до свободи, до соціального і національного визволення. З ім’ям Кирила Григоровича пов’язані славні сторінки історії української культури. Його музично-педагогічна спадщина великою мірою сприяла формуванню національної музики. Адже Стеценко кращий учень, вірний соратник і послідовник великого основоположника національної музично-композиторської школи в Україні, першого українського класика музики Миколи Віталійовича Лисенка. Зустріч з Лисенком у 1899 р. мала вирішальне значення для Стеценка-композитора. Перед ним відкрилося нове широке поле музичної діяльності, нові творчі перспективи. Під впливом Лисенка пробуджується і починає формуватися його творча думка. Народна пісня стає основою творчості Стеценка. Одна за одною з’являються його перші композиторські спроби: обробки народних пісень "Світять зорі", "То не буйний вітер", оригінальні хори та ансамблі - вокальне тріо "В ночі на могилі", чоловічий хор "Бурлака", жіночий хор "Червона калинонька", "Рости, квіте", "Гей літа орел", хорова поема "Рано-вранці новобранці". Крім того, він пише першу дію опери "Полонянка" та ювілейну кантату на честь Лисенка. Великої художньої майстерності набула творчість Стеценка, коли він написав хорові твори "Сон", "Заповіт", "Веснонько-весно", поему "Гайдамаки" на слова Т.Шевченка та інші. Особливої уваги заслуговує хор а - капела (без супроводу) "Сон" на текст поета П. Грабовського. В цьому творі композитор розкриває переживання політичного в’язня. Просто і в той же час правдиво передано картини зеленого лугу, пахучого поля і почуття людини, позбавленої волі. Свій досвід педагога Стеценко узагальнив у ряді праць. У його архіві знаходяться уривки підручника із співів, зошит "Записки з гармонії", рукопис "Методика шкільного співу", нотатки для доповіді на з’їзді вчителів, лекції "Українська музика і її представники", численні проекти організації курсів для вчителів, кілька варіантів проекту програми навчання дітей співу в "Єдиній трудовій школі” та "Пояснююча записка" до них, проекти побудови системи музичної освіти, музичних факультетів при університетах, проект конкурсу на кращий підручник із співів для шкіл та ін. Свої музично-естетичні та методико-педагогічні принципи Стеценко частково виклав у друкованих працях: у збірці пісень "Луна" (1907 та 1918 рр ), в рецензіях - на підручник Г.Любомирського "Учение гармонии, изложенное в 32 уроках и приспособленное для самообучения", на "Збірку народних пісень в хоровому розкладі, пристосованих для молодшого й під старшого віку у школах народних" М. Лисенка, на "Барвінки" Я.Степового, у брошурі "Українська пісня в народній школі". К.Стеценко - один з перших композиторів-педагогів, чия діяльність і творчість тісно пов’язана із школою. Його твори справедливо займають значне місце в програмовому репертуарі з музики в сучасній школі. Так, уже в другому класі діти співають українську народну пісню в обробці Стеценка "Ой на горі жито" та прослуховують його "Вечірню пісню". У четвертому класі учні співають "Вийшли в поле косарі", прослуховують "Заповіт" та уривки з опери "Лисичка, Котик і Півник". У п’ятому класі діти вивчають творчий шлях та громадську діяльність композитора, прослуховують деякі його твори: хори, пісні й романси, а також уривки з опер. У шостому класі введено вивчення "Журавля" Стеценка, а в сьомому - "Заповіту" в його обробці. Слова Шевченка "вставайте, кайдани порвіте" знайшли гарячий відгук у серці композитора. Він кілька разів звертався до цього заклику, створивши, крім оригінального хору "Як умру, то поховайте", кілька варіантів "Заповіту" з мелодією полтавського вчителя Г. Гладкого, якими закінчив другу (на два голоси) і третю (на чотири голоси) частини свого "Шкільного співанника", а двоголосний варіант хору в супроводі фортепіано ввів до другого видання репертуарної збірки "Луна" (1918 р.) Стеценко не тільки писав оригінальні твори, а й збирав, обробляв і свято зберігав перлини народної творчості. Одна з них - пісня "Чуєш, брате мій" (чотириголосий хор). Твір розповідає про драму людини, змушеної залишити свій рідний край і жити на чужині. Образи твору алегоричні: птахи наділяються почуттями й думками людей. Сумна мінорна мелодія, повільний темп, плавний тридольний розмір створюють тужливий настрій, а зіставлення чоловічих і жіночих партій (особливо при звуконаслідуванні, яке імітує журавлиний клич), надзвичайно образно передає зойк серця. Справжньою перлиною вокальної лірики композитора є "Вечірня пісня" на вірші В.Самійленка. В пісні змальовано картину заходу сонця, яке сідає за гору, і на землю спадає тихий вечір. Все навкруги заспокоюється, змовкає - природа засинає. З великою теплотою тут передано почуття людини, її закоханість у природу. Мелодія пісні спокійна, лагідна. Виконують її неголосно, у повільному темпі. Надзвичайно прозоро звучить супровід. "Вечірня пісня" - яскравий приклад пейзажної вокальної лірики. Творам, що написані в останні роки життя композитора, притаманна світла гама настроїв, в них оспівується природа, праця. Знаменно, що більшість цих творів написана на вірші Лесі Українки і сповнена непереможним почуттям любові до життя. Це хор "Знов весна", романси "Хотіла б я піснею стати", "Стояла я і слухала весну" та інші. В романсі "Стояла я і слухала весну" змальована людина з її думками, мріями і почуттями, що виникають від споглядання природи. Цей твір має життєствердний характер. Програмовий репертуар для прослуховування передбачає також знайомство з оперною творчістю Стеценка. У четвертому та п’ятому класах учні слухають уривки з дитячої опери "Лисичка, Котик і Півник". Композитор написав її (Стеценко - автор не тільки музики, а й віршового лібрето) ще на початку 1911 року, однак за його життя опера не видавалася і не була поставлена. Твір побудовано па матеріалі народної казки про тварин. Тут використано природний потяг дітей до сюжетної гри. Опера складається з двох картин. Дія першої картини відбувається біля хатки Котика і Півника, які живуть "мов брати рідненькі”. Хоробрий Котик оберігає слабого Півника, на якого полює хижа Лисичка. Друга картина відбувається біля хатки Лисички. Сюди добирається Котик, щоб визволити побратима. Співаючи пісню, він заманює в ліс всіх лисенят, і, розправившись з Лисичкою, врятовує Півника. Автор випускає всі зайві деталі і розкриває сюжет та образи з допомогою діалогу. Дітям подобається така побудова твору, бо вони дуже люблять розповідати в особах. Опера починається і закінчується піснею-дуетом Котика і Півника, тут втілена головна ідея твору - тема дружби і взаємодопомоги. Стеценко вдало використав в опері принцип ланцюгової композиції, що допомагає дітям сприймати та засвоювати музичний матеріал. Щоб уникнути монотонності, автор дає кожний повтор у зміненому варіантному вигляді. Роль супроводу в опері дуже важлива: це і характеристика дійових осіб, і інтродукції до картин, і зображення руху і розправи Котика з Лисичкою, і звукозображання півнячого вигуку, дзвону і такс інше. Музика твору написана для фортепіано, проте вона легко виконується на баяні чи акордеоні. Звертання до народнопісенних образів, цитатне використання фольклорних зразків, їхнє переосмислення і створення оригінальних композицій дали змогу авторові досягти такої глибини узагальнення музичних образів, у яких музика опери і вірші складають єдине органічне ціле. Важливими педагогічними вимогами до шкільної опери є її невеликий розмір та композиційна чіткість. Твір Стеценка повністю відповідає цьому. Добре й те, що в опері відсутні дорослі виконавці, вистава не потребує особливих декорацій, бо автор передбачив її сценічне рішення скромними шкільними засобами. В опері відображені характерні для фольклору ідеали: оспівування справедливості, чесності, взаємодопомоги та інших позитивних якостей, метро-ритмічна та інтонаційна побудова віршів і музики твору дуже близька дітям. Велика музично-педагогічна спадщина класика української музики К.Г.Стеценка залишила глибокий слід у культурному житті українського народу. В тяжких умовах царської Росії композитор мав велику громадянську мужність невпинно пропагувати українську музичну творчість і сам сказав нове, талановите "слово" в українській музиці. Своїм щирим, душевним мистецтвом Стеценко запалював у серцях своїх співвітчизників невгасимий вогонь віри в могутню життєву силу рідного народу. І цим його творчість особливо цінна і близька нам. | |
| Категорія: Мої статті | Додав: popovichanatoly (28.12.2012) | |
| Переглядів: 9300 |